Обсяги витрат на хмарні інфраструктури для бізнесу щокварталу зростають у середньому на 15-20% протягом останніх років. Багато компаній вже не здатні відмовитися від використання хмарних ресурсів і лише деякі все ще не наважуються на міграцію у хмару. Саме другим буде цікавий наш матеріал про те, що така публічна хмара (загальнодоступна хмара), у чому її плюси та мінуси, а також де можна максимально ефективно її використовувати.
- Як працює публічна хмара
- Переваги та недоліки публічної хмари
- Приклади використання публічних хмар
- Публічна хмара чи хмарні сервіси?
Як працює публічна хмара
Публічна хмара — це сукупність віртуальних обчислювальних ресурсів, які користувач отримує через інтернет у вигляді віртуальної інфраструктури. За цією моделлю надання послуг стоять високопродуктивні сервери, системи зберігання та канали передачі на стороні хмарних провайдерів. Вони за допомогою спеціального програмного забезпечення (системи віртуалізації) ділять фізичні ресурси на фрагменти, немов шматочки пирога. Таким чином, будь-який клієнт провайдера може отримати саме такий набір ресурсів, який необхідний йому для роботи.
У публічній хмарі фізичні ресурси інфраструктури провайдера діляться між замовниками у програмний спосіб, а виділяються динамічно — у будь-який момент можна запросити у постачальника послуги додаткову процесорну потужність, пам’ять або місце у сховищі. При тому клієнт може побудувати хмару на будь-якій кількості віртуальних машин з обраними конфігураціями ресурсів. Кожна віртуальна машина — це аналог фізичного сервера, на якому можна встановлювати та запускати будь-які ОС та програми на вибір клієнта.
Типовий приклад публічної хмари — інфраструктура, яку надає своїм клієнтам будь-який з таких IT-гігантів, як AWS, Google Cloud та Microsoft Azure.
Переваги та недоліки публічної хмари
У порівнянні з локальною IT-інфраструктурою публічну хмару можна розгорнути простіше, швидше і дешевше, а керування ним делегувати фахівцям провайдера. Це важливо, коли необхідно швидко запустити в роботу новий продукт, IT-напрямок не є профільним і бізнес хоче максимально абстрагуватися від усіх суміжних питань або компанія не може оцінити реальні потреби в ресурсах навіть у короткостроковій перспективі, але знає, скільки їх потрібно на момент старту.
Інші переваги публічної хмари:
- відсутні капітальні витрати та інвестиції в ІТ-інфраструктуру;
- вся турбота про фізичну інфраструктуру (обчислювальне обладнання, системи зберігання даних, комутатори, системи життєзабезпечення дата-центру) — відповідальність провайдера;
- оплата стягується лише за фактично виділені провайдером ресурси, обсяг яких заздалегідь узгоджений із клієнтом;
- скорочуються витрати на підтримку та адміністрування IT-сервісів;
- легко масштабувати у міру зростання бізнесу та під навантаження, епізодично змінюється;
- можна встановлювати будь-які ОС та програми, модифікувати віртуальні машини;
- керувати інфраструктурою можна віддалено у режимі реального часу;
- провайдер надає гарантії доступності розміщених у нього даних;
- дані у публічній хмарі доступні клієнтам та віддаленим командам/офісам з будь-якої точки світу.
Недоліки хмарних сервісів зазвичай розглядають у контексті їхньої відмінності від локальної інфраструктури або інших хмарних рішень. До основних мінусів публічної хмари відносять:
- ізольованість навантажень на рівні гіпервізора — у деяких компаніях це заборонено протоколами безпеки;
- низький рівень кастомізації — наприклад, не можна вибрати конкретного вендора або модель сервера/окремих компонентів;
- обмеження на додатки, що встановлюються — окремі сервіси не можна віртуалізувати, а деяким через високе навантаження необхідні для роботи всі потужності фізичного сервера.
Якщо розміщення у публічній хмарі не відповідає вимогам безпеки, які висуває служба безпеки підприємства чи галузеві регулятори, виходом буде побудова приватної хмари. Вона дозволяє реалізувати IT-інфраструктуру на будь-якому обладнанні, зокрема з рідкісними/специфічними характеристиками.
Фахівці Colobridge запропонують оптимальну модель хмари, виходячи з реальних бізнес-завдань, вимог до безпеки, гнучкості реагування на навантаження та інших важливих факторів.
Приклади використання публічних хмар
Де і кому вигідно використовувати ресурси публічної хмари:
Середовище розробки та тестування. Розробники можуть створювати, тестувати та розгортати ПЗ будь-якої складності та в будь-якій кількості, не вдаючись до побудови фізичного майданчика. У своє розпорядження вони зможуть швидко отримати необхідну кількість віртуальних машин і швидко відмовитися від них, коли проєкт буде завершено.
Розміщення сайтів зі змінним навантаженням. Для порталів новин та інтернет-магазинів характерні коливання навантаження. Провайдер публічної хмари оперативно виділить додаткові ресурси в періоди пікового навантаження, а після спаду завжди можна повернутися до звичних обсягів споживання.
Розгортання IT-інфраструктури у мінімально можливі терміни. Підходить для будь-якого бізнесу (і особливо стартапа), якому необхідно найближчим часом отримати обчислювальні ресурси для запуску нового продукту або послуги.
Майданчик для аварійного відновлення. За допомогою спеціалізованого ПЗ можна налаштувати реплікацію та резервне копіювання даних у публічну хмару і тим самим підвищити стійкість до відмови своєї хмарної або локальної IT-інфраструктури.У Colobridge послуга автоматизованого створення та зберігання копій доступна за сервісною моделлю (BaaS, Backup as a Service).
Публічна хмара чи хмарні сервіси?
Інтернет-користувачі часто називають такі переваги хмарних сервісів як простота авторизації та використання, гнучкість, доступ із будь-якої точки світу за наявності інтернету. Мільйони людей користуються поштою Gmail, зберігають дані в Dropbox і працюють з документами в Microsoft Office 365. Все це хмарні сервіси, які є готовим програмним забезпеченням для приватних і корпоративних користувачів. Першим зазвичай достатньо функціональності, яку пропонує розробник. А от другі не завжди можуть знайти на ринку рішення під свої потреби, а в інших випадках недоліки хмарних сервісів (наприклад, обмежені можливості кастомізації та масштабування) змушують шукати альтернативи. Найчастіше в таких випадках бізнес орендує публічну хмару для розміщення або готових програмних продуктів, або написаних під конкретні вимоги сторонніми розробниками. При цьому назвати хмарні послуги та публічну хмару конкуруючими продуктами не можна — швидше вони вирішують різні завдання для різних цільових аудиторій.
Коментар спеціаліста Colobridge:
«Станом на середину 2023 року дві третини (65%) глобального ринку публічних хмар припадає на трьох глобальних хмарних провайдерів (гіперскейлерів): AWS, Google Cloud і Microsoft Azure. Хоча їхня клієнтська база продовжує зростати, за enterprise-провайдерами стабільно залишається третина ринку. Це не випадковість: багато корпоративних клієнтів потребують персоналізованого підходу: не готових, а індивідуальних конфігурацій і підтримки, що швидко реагує та розмовляє зрозумілою мовою.
Якщо компанія користується публічною хмарою, а згодом «доростає» до приватної хмари (ми вже розповідали, в чому різниця між публічною та приватною хмарою), їй доведеться будувати свою інфраструктуру з нуля вже у корпоративного провайдера, так у глобального постачальника послуг просто немає можливість підтримувати безліч різноманітних IT-інфраструктур. І якщо в умовному AWS щонайменше на першій лінії відповідатимуть боти, то у корпоративного постачальника послуг, орієнтованого на місцеві ринки, на зв’язок виходять живі люди. З ними швидше вийде порозумітися і, відповідно, отримати відповідь на питання, що цікавить, або розпочати розв’язання проблеми.
Підтримка Colobridge відповідає на тікет в середньому до 15 хвилин, при тому технічні фахівці спілкуються рідною вам мовою. Частий запит — саме міграція від гіперскейлера, оскільки знадобилося більш гнучке рішення або стали жорсткішими вимоги щодо безпеки».
Замовити публічну хмару (віртуальну інфраструктуру як послугу) можна після безкоштовного тестового періоду. Ми надамо пул віртуальних ресурсів терміном від 7 до 14 днів, і ви зможете оцінити стабільність роботи платформи Colobridge, якість сервісу та швидкість реакції служби технічної підтримки.
