Монолітні застосунки включають кілька складних програмних модулів, які сильно пов’язані один з одним — через це навіть незначні зміни в коді зачіпають весь застосунок з усіма наслідками. Мікросервісна архітектура, що стала популярною відносно недавно, вивела розробку на принципово новий рівень: спростила виправлення помилок, масштабування застосунку та інші операції з ним протягом усього життєвого циклу.
- Що таке мікросервісна архітектура: визначення
- Переваги мікросервісної архітектури
- Для чого використовується мікросервісна архітектура
Що таке мікросервісна архітектура: визначення
Визначення мікросервісу випливає з його назви: це невеликий сервіс, що автономно працює та має чітко окреслену функціональність. Із багатьох таких сервісів — десятків, сотень і навіть тисяч — складається застосунок. Завдяки тому, що мікросервіси можна розробляти та підтримувати незалежно один від одного, процес розробки застосунку спрощується та прискорюється.
Які ще особливості мікросервісів варто виділити окремо:
- виконують якесь одне завдання та використовують власну логіку;
- розгортаються та перебудовуються окремо, не торкаючись інших мікросервісів;
- взаємодіють один одним через прості інтерфейси (API);
- можуть бути створені з використанням різних технологічних стеків та бібліотек;
- найчастіше код для кожного мікросервісу пише одна команда розробників.
У чому різниця між монолітною та мікросервісною архітектурою? Монолітна архітектура часто стає на заваді швидкої розробки, тестування нових функцій, внесення змін і доставлення застосунків кінцевим користувачам. Часто таку архітектуру називають «важкою» та «неповороткою»: через сильну пов’язаність і складність окремих модулів усі перелічені вище процеси вимагають більше часу та людських ресурсів. Крім цього, мікросервісна архітектура відрізняється від монолітної простотою розгортання, налагодження та додатків, є кращою з точки зору швидкості впровадження інновацій і виведення нових проєктів на ринок.
Наочно різниця між монолітними додатками та додатками з мікросервісною архітектурою показана на ілюстрації нижче:
Користувачам абсолютно не важливо, якою буде архітектура програми — монолітною чи мікросервісною. Інтерфейс та функціональність програм будуть ідентичними.
Для розгортання застосунків на основі мікросервісів використовують технологію контейнеризації (або просто «контейнери)». Одна з найпопулярніших платформ для запуску та управління контейнерами має назву Kubernetes — їй ми присвятили окрему статтю.
Експерт Colobridge:
«Часто про перехід на мікросервісну архітектуру починають замислюватися тоді, коли монолітний застосунок постійно масштабується та ускладнюється, над ним уже працюють десятки інженерів, але їхня продуктивність починає знижуватися, а виходи релізів — затримуватися. Однак варто підготуватися до того, що після «міграції» з моноліту на мікросервіси кількість останніх може все одно може вражати — наприклад, від 1000 у великих онлайн-проєктів плюс стільки ж чи більше баз даних. Можливо, над проєктом продовжуватимуть працювати ті самі фахівці, проте продуктивність їх роботи зросте, як і швидкість розробки в цілому, а виправлення помилок і випуск оновлень займатимуть менше часу».
Переваги мікросервісної архітектури
Мікросервісна архітектура має ряд переваг перед монолітною.
Гнучкість. Зміни, що вносяться в один мікросервіс, не торкаються інших, що спрощує оновлення додатків і прискорює розробку.
Кросплатформність. Мікросервіси для однієї програми пишуть різними мовами програмування, не прив’язуючись до одного технологічного стека. Це дозволяє створювати застосунки, які однаково добре працюють у різних середовищах.
Безпека. З мікросервісною архітектурою простіше контролювати всі залежності, що виникають у процесі запуску застосунків, та керувати доступом до окремих сервісів.
Стабільність. Помилки, допущені в розробці одного мікросервісу, торкнуться тільки його роботи й не позначаться на інших (захист від каскадних помилок).
Для чого використовується мікросервісна архітектура
Мікросервісна архітектура ідеальна для реалізації проєктів, в яких важлива гнучкість розробки та масштабованість, де часто доводиться додавати нові функції або випускати релізи. Прикладами таких проєктів можуть бути системи доставлення медіаконтенту (CDN). У разі додаток можна умовно розбити кілька мікросервісів, які відповідають такі операції:
- зберігання інформації про облікові користувачі;
- зберігання та надання інформації про доступний контент;
- обробку замовлень, поміщених у «Кошик»;
- оброблення платежів за контент, що був куплений на сайті;
- доставлення контенту користувачеві.
Отримати консультацію про розгортання мікросервісів у хмарі або варіанти розміщення монолітних програм можна у фахівців Colobridge. Ми запропонуємо оптимальні варіанти реалізації вашої IT-інфраструктури, у тому числі під розробку та тестування застосунків.